Генноинженерные биотехнологии

    Дисциплина: Медицина
    Тип работы: Реферат
    Тема: Генноинженерные биотехнологии

    Міністерство АПК України

    Днепропетровський Державний Аграрний

    Університет

    Кафедра

    генетики

    та розведення

    Р Е Ф Е Р А Т

    на тему:

    «ГЕННОІНЖЕНЕРНІ БІОТЕХНОЛОГІЇ»

    Виконав:

    студент 1 курсу групи

    В-2-01

    Кузнецов Олександр

    Науковий керівник:

    доц. Халак В.І.

    Дніпропетровськ

    2001

    З М І С Т

    Вступ.

    Розділ 1. Генетична інженерія і біотехнології ХХІ століття

    Розділ 2. Біотехнологічні методи

    відтворення

    скота

    Заключення

    Список використаних джерел

    Вступ

    Генетика

    - теоретична основа племінної справи. З її допомогою розробляються нові шляхи селекції. До успіхів генетики можна віднести досягнення хутрового звірівництва, кольорового

    каракулеводства, використання генетичних маркерів, біометричних і інших методів підвищення ефективності селекції.

    Генетика відноситься до числа

    точних, що стрімко розвиваються наук. Вона включає досить різноманітні розділи зі складною термінологією, генетичною і математичною номенклатурою, що представляє

    визначених труднощів у її засвоєнні.

    Основні етапи розвитку генетики.

    Ще первісна людина помітила, що корова народжує теля, свиноматка – поросят, із зерен пшениці виростають нові зерна. Це було її чи не найперше “наукове спостереження” схильності

    живих істот передавати свої властивості нащадкам.

    Найдавніші правила і розпорядження для відбору худоби і її розведення майже в незмінному вигляді існували до ХХІ ст. Перша, що надійшла до нас, теорія спадковості, була

    розвинута в п’ятому сторіччі до нашої ери Гіппократом. Згідно з цією теорією нащадки схожі

    із своїми батьками тому, що в статевих клітинах знаходяться найдрібніші елементи всіх частин тіла батька, як здорових, так і хворих. Крім того, Гіппократ вірив в

    успадкування набутих ознак.

    Менш ніж через 100 років Аристотель довів неспроможність уявлень Гіппократа. Він запропонував свою теорію, згідно з якою в статевих клітинах батька знаходяться неготові елементи

    всіх частин тіла, а схеми, відповідно до яких “безформенна”

    кров матері повинна формувати нащадків. Це геніальне передбачення Аристотеля було забуте майже на 23 сторіччя

    У середині ХХІ ст. з появою еволюційного вчення Ч. Дарвіна підвищився інтерес до проблеми спадковості і мінливості. Деякі значні біологи того часу висунули кілька гіпотез щодо

    механізму спадковості. Найбільшу увагу заслуговують три гіпотези.

    Перша гіпотеза

    – “тимчасова гіпотеза пангенезису”

    Друга гіпотеза

    - “ідіоплазми”

    Третя гіпотеза

    – “зародкової плазми

    У 1865р. Г. Мендель сформулював основні закони спадковості, виходячи з довготривалих дослідів над рослинами гібридами. Проте датою народження генетики вважають 1900 р. – рік

    перевідкриття законів Менделя зразу трьома вченими незалежно один від одного – Г. де Фрізом у Голландії, К. Корренсом у Німеччині і Е.Чермаком

    у Австрії.

    Визначний генетик М. В. Тимофеев-Ресовський зазначав, що не Г. Менделю належать окремі відкриття. Він вбачив його велич у тому, що, знаючи і враховуючи всі ці явища, відкриття,

    але точно не проаналізовані, він так поставив свої досліди й опрацював результати, що міг дати точний кількісний аналіз успадкування і перекомбінування елементарних

    спадкових ознак в ряді поколінь. З одержаних таким чином експериментальних даних він зміг сформулювати ймовірнісно-ствтисичні

    комбінаторні закономірності успадкування і побудувати гіпотезу спадкових факторів і чистоти гамет. У цьому Мендель випередив свій час, став піонером справжнього

    впровадження математичного мислення в біологію і створив основу швидкого і чітко спрямованого розвитку генетики в нашому віці

    За свою коротку історію генетика пройшла декілька етапів розвитку.

    Перший етап

    тривав з 1900 по 1912 р. – період тріумфальної ходи менделізму, тобто повторення і підтвердження законів Менделя на різних рослинницьких і тваринницьких об’єктах. У 1906р. цій

    молодій науці англійський учений В. Бетсон дав назву “генетика”, а в 1909р. датський генетик В. Іоганнесен

    запропонував такі основні терміни і поняття, як ген, генотип і фенотип.

    Другий етап

    припадає приблизно на 1912 – 1925 рр. І характеризується створенням і ствердженням хромосомної теорії в експериментальних роботах американського вченого Т. Меллера на дрозофілі.

    Основні заслуги Моргана – другого батька генетики - та його школи полягали у відкритті закону адитивності – лінійного розміщення генів у хромосомах, явища кросинговеру і хромосомного

    механізму визначення статі, розкриття суті зачепленого успадкування, можливості складання карт хромосом.

    Третій етап

    історії генетики, що припадає на 1925 – 1940 рр., можна назвати періодом штучного мутагенезу. Про мутації знали ще Ч. Дарвін, Г. де Фріз, А. Вейсман але вони вважали,

    що мутації зумовлюються якимись суто внутрішніми причинами і не залежать від зовнішніх факторів.

    Четвертий етап

    тривав з 1940р. по 1955р. – період вивчення на бактеріях і вірусах біохімічних і фізіологічних процесів, які є основою спадковості. О. Евері із співробітниками на основі дослідів

    Ф. Гриффіта у 1944р. з’ясував природу трансформації і довів, що носієм спадкової інформації є ДНК хромосом.

    П’ятий етап

    історії генетики розпочався з 1955р. і характеризувався дослідженнями генетичних явищ на молекулярному рівні. Г. Маттеі, Ф. Крік, С. Очова і М. Ніренберг у 1964 р. розшифрували

    генетичний код. У 1961 р. Ф. Жакоб і Ж. Моно запропонували схему регуляції білкового синтезу.

    Розділ 1.

    Генетична інженерія і біотехнології ХХІ століття

    Генно-інженерні біотехнології визначатимуть розвиток біології у найближчі десятиліття. Ця теза сьогодні вже ні в кого не викликає заперечень. Основна ідеологія наукового

    напряму, в рамках якого створюються ці “технології ХХІ століття”, полягає у внесенні змін у генетичний апарат

    життєвих структур з тим, щоб наділяти їх новими цінними властивостями. На цьому шляху відкриваються майже необмежені перспективи. І, оцінивши їх, цивілізований

    світ

    робить рішучу ставку на біотехнології.

    Генно-інженерні технології тісно “ контактують” з клітинними і тканинними технологіями. В їх основі лежить маніпуляція генами. А сама така маніпуляція і визначає практично все,

    що ми називаємо генною інженерією. Адже будь – які ознаки живих організмів – від спадкової функції до синтезу біологічно активних речовин – визначаються дезоксирибонуклеїновою

    кислотою (ДНК), в якій записана інформація про всі гени. Вважається, що у людини приблизно 100 тис. генів і 30 тис. білкових молекул. Певна ділянка нуклеїнової кислоти, в який

    записана послідовність амінокислотних білків, - це і є ген. Причому генів приблизно стільки, скільки існує білків. Сукупність усіх генів називається гномом. Відомо, як функціонують

    приблизно 20% генома. Що робить решта 80% - поки ще невідомо.

    Найбільше вражає та геніальна простота, яка лежить в основі зберігання і реалізації генетичної інформації. Однак генетичне кодування тільки здається простим. Інформаційна

    ємність ДНК – вражаюча. Біохіміки підрахували, що кількість різних можливих сполучень названих вище п\'яти азотистих основ у генах людини визначається числом 265, за яким стоїть 2,4

    мільяр...

    Забрать файл

    Похожие материалы:


ПИШЕМ УНИКАЛЬНЫЕ РАБОТЫ
Заказывайте напрямую у исполнителя!


© 2006-2016 Все права защищены