Правові аспекти становлення конкурентно спроможної економіки

    Дисциплина: Экономика
    Тип работы: Реферат
    Тема: Правові аспекти становлення конкурентно спроможної економіки

    Зуб О.Г.

    студент 312 групи

    юридичного факультета

    Правові аспекти становлення конкурентно спроможної економіки

    В статті проаналізовано сучасні виклики конкурентоспроможності української економіки,та їх правові аспекти, розглянуто

    структурні чинники конкурентоспроможності в їх еволюційному прояві та запропоновано бачення першочергових завдань по зміцненню конкурентоспроможності української економіки.

    Актуальність теми. Людство чи не вперше у своїй історії зіткнулося з

    жорсткими обмеженнями потенціалу свого розвитку і, с. 5],

    а тому основним гаслом Всесвітнього економічного форуму в Давосі (січень 2012 року) стало: «Велика трансформація: формування нової моделі розвитку». Учасники форуму погодилися з

    думкою про необхідність запровадження нової моделі економічного зростання, пов’язаної з створенням нових робочих місць і

    вирішенням проблеми зайнятості; забезпеченням підтримки екосистем

    та розбудови виробництва на основі «зелених» технологій, акцентуванням уваги на якості управлінських та споживацьких систем та ліквідацією викривлень у системі світової торгівлі;

    Особливу

    увагу було звернуто на інтелектуалізацію економічних процесів, по

    великому рахунку, сприяють забезпеченню конкурентоспроможності національних економік, які все ще залишаються головними структуроутворюючими у сучасному світовому господарстві та

    на розробки технологічно нових моделей відповідей на глобальні сучасні виклики. Постановка проблеми. В умовах глобальної трансформаційної кризи, на чому безпосередньо наголошувалося на

    форумі у Давосі-2012, які

    прагнуть закріпитися в міжнародному поділі праці на стратегічних з точки зору національних економічних інтересів напрямах.

    Тому завдання оцінки

    конкурентоспроможності економіки країни, розробки, виконання програм та політики її підвищення, що офіційно

    інституціалізовані в багатьох країнах, є як необхідним в умовах українських реалій, так і підкреслює актуальність вибраної для дослідження теми. Метою написання статті є спроба

    розглянути проблему конкурентоспроможності сучасної економіки України в контексті її глобалізаційного функціонування.

    Ступінь дослідження теми. Проблематика конкурентоспроможності привертає увагу широкого кола дослідників. В останній час

    серед вітчизняних дослідників даною проблематикою займались Б.Є Краснюк, І.В. Крючкова, Л.І. Піддубна , В.В. Онікієнко, Я.А. Жаліло, Я.Б. Базилюк, Я.В. Белінська, Л. Антонюк, І.

    Бураковський, В. Геєць, М.

    Дудченко, Ю. Макогон, В. Новицький, Ю. Пахомова, О. Шнипка та інші.

    Виклад основного матеріалу. що властиві для нової доби

    світового розвитку, відрізняються багатоаспектним і неоднозначним характером їх походження і впливу на економічні

    процеси. Це потребує відповідного пристосування та нових управлінських рішень, Зважаючи на українські реалії, єдино можливим шляхом

    рівноправного входження національної економіки в трансформаційно-кризову світову є формування такої національної

    інноваційної системи, що спиралася б на вже наявні «випереджаючі конкурентні переваги» в гуманітарній, геополітичній,

    економічній сферах та сприяла побудові та розвитку «суспільства знань». необхідно розробити і

    забезпечити неухильне виконання програм та політики її підвищення. які підзвітні президенту або

    прем\'єр-міністру (США,Ірландії, Греції, Хорватії, Данії, Росії). У Польщі, Словенії, Сполученому Королівстві, Фінляндії, Чехії при національних міністерствах

    створюються відповідні

    управління або спеціальні міжміністерські комітети (комісії), які розробляють національні стратегії

    конкурентоспроможності або операційні програми. У низці країн розроблена інноваційна та науково-технічна політика, що забезпечує активізацію інноваційної діяльності й підвищення

    сприйнятливості економіки до інноваційних процесів [2, с. 242]. Оскільки ініціативи обумовлюють посилення та зміцнення геоекономічного потенціалу окремих країн та регіонів, то в

    ЄС з 2000 продуктивною є

    політика «полюсів конкурентоспроможності» Франції, а також окремих країнах євразійського простору:

    Стратегія розвитку науки й інновацій на період до 2015 і

    довгостроковий план науково-технічного розвитку Китаю на 2006-2020 pp., Програма кластерного розвитку Казахстану, науково-технічна політика Японії.

    Сучасна світова економіка стала в останній час характеризуватись посиленням ролі національних інтеграційних утворень ЄС,

    стимулюють іноземні інвестиції

    чи міжнародну торгівлю, а також формують спільний науковий та інноваційний простір, забезпечують розвиток системи освіти, Це

    вимагає «репозиціонування» а також вдосконалення чи переорієнтацію

    функцій держави та її інститутів.

    З цих міркувань в 2006 ЄС представив нову торговельну стратегію,

    спрямовану на розширення доступу європейських компаній до нових ринків з метою стимулювання конкурентоспроможності та

    економічного зростання ЄС. «Глобальна Європа: першочерговим пріоритетом власної міжнародної економічної політики визначила

    укладення двосторонніх торговельних угод, як відповідна реакція на посилення конкурентного тиску з боку

    азійських та латиноамериканських країн. Проблематиці конкурентоспроможності української економіки на найвищому

    державному рівні почали приділяти відповідну увагу також, але не було окресленостратегічних ініціатив та пріоритетів

    зміцнення конкурентоспроможності економіки, а переважання в економічній політиці держави поточних пріоритетів над стратегічними зумовило «рух на місці». Це суперечить не лише світовим

    трансформаціям; в Україні

    невирішеність фундаментальних суперечностей і неефективність функціонування базових ринкових інститутів економіки в

    середньо- та довгостроковій перспективі становить значні загрози для економіки, що пов\'язано, з такими чинниками:

    1. Обмеження можливості держави здійснювати самостійну економічну політику через звуження інструментів внаслідок тиску ТНК

    та в рамках зобов\'язань держави перед СОТ. Як результат – посилення тенденцій «повзучої лібералізації», знижується можливість залучення інвестицій, встановлюються регуляторні

    обмеження по господарській діяльності в країні та в усуненні зовнішньоекономічних бар\'єрів;

    2. Нові напрямки адаптації країни аж до коригування моделі участі в

    глобальному конкурентному середовищі в умовах інтеграції у світову економічну систему швидкозростаючих східно-азійських

    країн. Відповідно відбувається докорінна зміна балансу глобальних конкурентних сил, зростає конкуренція між

    виробниками (

    3. тобто за інноваційно-інтелектуальний ресурс, що

    базується на зміні парадигми економічного зростання –перехід від моделі масового стандартизованого виробництва і відповідного масового споживання до моделі гнучких виробничих і

    послугових систем та швидко змінюваної

    й диференційованої структури споживання;

    4. Зростаюча інтернаціоналізація праці, яка приводить до збільшення загроз втрати інтелектуального та інноваційного

    потенціалу країни через міжнародний трансфер знань, інновацій та послуг.

    Отже, завдання покращення конкурентоспроможності національної економіки в контексті сучасних трансформацій перед...

    Забрать файл

    Похожие материалы:


ПИШЕМ УНИКАЛЬНЫЕ РАБОТЫ
Заказывайте напрямую у исполнителя!


© 2006-2016 Все права защищены