Программирование и алгоритмические языки

    Дисциплина: Программирование
    Тип работы: Курсовая
    Тема: Программирование и алгоритмические языки

    Міністерство освіти і науки України
    Сумський державний університет
    Кафедра «Моделювання складних систем»
    КУРСОВА РОБОТА
    з предмету «Програмування
    і алгоритмічні мови
    на тему «Використання підпрограм»
    Виконав студент
    Коваль Є.В.
    Група
    ЕСЗТ-81с
    Факультет
    заочний
    Перевірив викладач
    Андрієнко В.І.
    Варіант роботи
    Суми – 2001
    ЗМІСТ
    Зміст
    Вступ
    Завдання 1
    Постановка задачі
    Вирішення задачі (програма)
    Отриманий результат після виконання програми
    Аналіз отриманого результату
    Опис формату підпрограми функції
    Формальні та фактичні параметри функції
    Завдання 2
    Постановка задачі
    Вирішення задачі (програма)
    Отриманий результат після виконання програми
    Аналіз отриманого результату
    Опис формату підпрограми процедури
    Формальні та фактичні параметри процедури
    Опис використаних в програмах операторів
    Використана література
    ВСТУП
    Часто в підпрограмі виявляються однотипні ділянки, які виконують ті ж самі обчислення, але з різними даними. Такі частини програм доцільно оформлювати у вигляді
    підпрограм. Використання підпрограм дозволяє:
    зробити основну програму більш наочною і компактною;
    зменшити об`єм використовуваної пам`яті ЕОМ;
    скоротити час налагодження, тому що програмування і налагодження основної програми і підпрограми можуть виконувати паралельно різні програмісти.
    В Турбо-Паскалі виділяють два види програм: процедури і функції. Структура процедур і функцій така ж, як і структура основної програми, тобто включає заголовок і блок. В свою
    чергу блок складається із розділу описів і розділу операторів. Текст процедури або функції може бути розташований в основній програмі одним з нижчевикладених способів:
    розташований безпосередньо в розділі опису основної програми;
    записаний у окремий файл і вставлений в розділ описів основної програми за допомогою директиви компілятору:
    {$I ім`я_файлу}
    оформлений у вигляді зовнішнього модуля (це можуть бути або стандартні модулі, або
    поряд з використанням стандартних модулів кожний програміст має можливість організації власних модулів). Структура любого модуля має вигляд:
    unit ім`я модуля
    interface
    uses список_використовуваних_модулів
    {Відкриті оголошення}
    implementation
    uses список_використовуваних_модулів
    {Власні оголошення}
    {Процедури та функції}
    begin … end.
    ЗАВДАННЯ 1
    Постановка задачі
    Обчислити суми елементів нижніх трикутних матриць для матриць А(15,15) і В(20,20).
    Виконати з використанням підпрограми функції.
    Вирішення задачі
    Program
    Kurs_Task1;
    Uses
    Crt;
    {-= Пpоцедуpа встановлення кольоpу шpифта =-}
    Procedure
    Tc (p:Integer);
    Begin
    {-= Пpоцедуpа введення числових елементiв матpиць =-}
    Procedure
    InT (k:String; x:Integer; Var m:Mas);
    Begin
    For i:=1 To x Do
    Begin
    For j:=1 To x Do
    Begin
    {-= Функцiя обчислення суми елементiв нижньої тpикутної матpицi =-}
    Function
    Sum (k:String; x:Integer; Var m:Mas):Real;
    Begin
    For i:=1 To x Do
    Begin
    For j:=1 To t Do
    Begin
    {-= Основна пpогpама =-}
    Begin
    End.
    Отриманий результат після виконання програми
    Масив A строка 1 елемент 1 -5
    Масив A строка 1 елемент 2 -4
    Масив A строка 1 елемент 3 -3
    Масив A строка 1 елемент 4 -2
    Масив B строка 6 елемент 1 10
    Масив B строка 6 елемент 2 11
    Масив B строка 6 елемент 3 12
    Масив B строка 6 елемент 4 13
    Масив B строка 6 елемент 5 14
    Масив B строка 6 елемент 6 15
    Сума елементiв нижньої тpикутної матpицi A дорiвнює 40.00
    Сума елементiв нижньої тpикутної матpицi B доpiвнює 35.00
    Аналіз отриманого результату
    Для зручності побудови програми замість параметрів (15,15) та (20,20) матриць А і В відповідно, були використані розміри (4,4) та (6,6), які можуть змінюватися шляхом зміни
    чисельних значень констант n та m.
    Вище приведено результат, обчислений програмою. При введенні обох матриць, вводяться всі числові значення, а потім із створених матриць виділяється нижня трикутна матриця (за
    даними завдання):
    Матриця А
    Матриця В
    Для перевірки вірності обчислення програмою суми елементів нижньої трикутної матриці виконаємо підрахунок для матриці (масиву) А:
    перевірочне обчислення:
    (–5) + (–1) + 0 + 3 + 4 + 5 + 7 + 8 + 9 + 10 = 40
    результат обчислення програми:
    Сума елементiв нижньої тpикутної матpицi A дорiвнює 40.00
    Як ми можемо бачити, результати ідентичні, а це свідчить про те, що програма обробила вхідні дані вірно і видала вірну відповідь.
    Вищевикладене може обгрунтовано свідчити про те, що програма виконана вірно.
    Опис формату підпрограми функції
    Підпрограма функція використовується, якщо в програмі виявляються однотипні ділянки, які виконують ті ж самі обчислення, але з різними даними.
    Структура функції така ж, як і структура основної програми, тобто включає заголовок і блок. В свою чергу блок складається з розділу операторів.
    Загальний вигляд функції:
    function ім`я (формальні_параметри) : тип;
    Особливості підпрограми-функції:
    функція має тільки один результат виконання (але може мати декілька вхідних параметрів);
    результат позначається іменем функції, тому в розділі операторів функції обов`язково повинен бути присутнім оператор присвоювання, в лівій частині якого стоїть ім`я цієї
    функції;
    в заголовку функції обов`язково повинен бути вказаний тип функції;
    виклик функції в основній програмі здійснюється безпосередньо усередині вираження по її імені із вказуванням фактичних параметрів.
    Формальні і фактичні параметри функції
    Формальні параметри представляють собою список перемінних із вказуванням їх типу, які відділяються один від одного крапкою з комою.
    В представленій вище програмі використовувані формальні параметри функції – перемінна, яка вказує ім`я масиву, який обробляється усередині цієї функції (m:Mas); перемінна, яка
    вказує розмірність масиву (x:Integer); та символьне значення (А або В) – ім`я матриці (k:String):
    Function
    Sum (k:String; x:Integer; Var m:Mas):Real;
    Фактичні параметри указуються безпосередньо усередині тіла основної програми при виклику функції – після її імені в дужках.
    ЗАВДАННЯ 2
    Постановка задачі
    Обчислити суми і кількість елементів, які знаходяться в інтервалі від a до b для матриць X(10,8) і Y(10,12).
    Виконати з використанням підпрограми процедури.
    Вирішення задачі
    Program
    Kurs_Task2;
    Uses
    Crt;
    {-= Пpоцедуpа встановлення кольоpу шpифта =-}
    Procedure
    Tc (p:Integer);
    Begin
    {-= Пpоцедуpа введення числових елементiв матpиць =-}
    Procedure
    InT (k:String; x:Integer; Var m:Mas);
    Begin
    For i:=1 To h Do
    Begin
    For j:=1 To x Do
    Begin
    Procedure
    Out (k:String; a,b,v:Integer; s:Real);
    Begin
    {-= Пpоцедуpа обчислення суми елементiв та їх кiлькостi =-}
    Procedure
    Sum (x:Integer; a,b: Integer; m:Mas; Var s:Real; Var v:Integer);
    Begin
    For i:=1 To h Do
    Begin
    For j:=1 To x Do
    Begin
    =b) Then
    Begin
    {-= Основна пpогpама =-}
    Begin
    Write(\'
    Write(\'
    Write(\'
    Write(\'
    End.
    Отриманий результат після виконання програми
    Масив X строка 1 елемент 1 -10
    Масив X строка 1 елемент 2 -9
    Масив X строка 1 елемент 3 -8
    Масив X строка 1 елемент 4 -7
    Масив Y строка 5 елемент 3 16
    Масив Y строка 5 елемент 4 17
    Масив Y строка 5 ...

    Забрать файл

    Похожие материалы:


ПИШЕМ УНИКАЛЬНЫЕ РАБОТЫ
Заказывайте напрямую у исполнителя!


© 2006-2016 Все права защищены