Право интеллектуальной собственности

    Дисциплина: Юриспруденция
    Тип работы: Курсовая
    Тема: Право интеллектуальной собственности

    Київський Національний Економічний Університет
    Кафедра цивільного права
    Курсова робота на тему:
    ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
    Студента 3 курсу 2 групи вечірнього факультету
    спеціальньсть 6601
    Товстика Вадима Миколайовича
    Науковий керівник :
    Жорін Федір Лук’янович
    Київ 2000
    ПЛАН
    Вступ
    Зміст і поняття права власності
    Поняття і види права інтелектуальної власності
    Авторське право і суміжні права
    Цивільно-правові засоби захисту авторських і суміжних прав
    Право на відкриття
    Право на інші результати творчої діяльності використовувані у виробництві
    Висновок
    Список літератури
    Підпис
    керівника: ______________________
    ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ
    ВЛАСНОСТІ
    ВСТУП
    “Людський геній є джерелом усіх витворів мистецтва та винаходів. Ці витвори є гарантією життя, гідного людини. Обов’язок держави — забезпечити надійну охорону всіх видів
    мистецтв і винаходів” — такий напис зроблено на куполі штаб-квартири Всесвітньої організації інтелектуальної власності у Женеві.
    Один з політиків Заходу заявив: “Кому буде належати “мозок” України, той і володітиме нею”.
    Культура, науково-технічний рівень виробництва, ефективність економіки, соціально-економічний прогрес в ціломуі
    врешті-решт добробут суспільства значною мірою залежать від рівня й ефективності творчої діяльності в цьому суспільстві. Творча інтелектуальна діяльність є однією з рушійних сил
    розвитку цивілізації. Людина за своєю природою схильна до творчості, вона завжди в пошуку кращих умов життя, засобів його поліпшення, своєї безпеки тощо. Проте в силу тих або інших
    причин рівень творчої діяльності в різних країнах неоднаковий.
    У сучасних умовах будь-який вид вид діяльності людини – виробництво чи оборона, охорона здоров’я тощо — без
    належного науково технічного забезпечення просто неможливий, як неможливий соціально-економічний прогрес суспільства взагалі без духовного розвитку.
    Питанням розвитку всіх видів творчості надає великої уваги нова Конституція України. У ст.54 Конституція
    проголошує, що громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Держава гарантує надання захисту інтелектуальній власності, авторських прав
    громадян, їх моральних і матеріальних
    інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Держава гарантує, але, нажаль, ці гарантії мало чим підкріплені. В нашій країні
    процвітає піратство і існуюючий масив законодавчих актів малоефективний для боротьби з ним. Ми приречені на підібні перегони (влада і пірати) до тих пір, поки наша економіка
    спроможеться на те, щоб утримувати наше суспільство на рівні достатку необхідного для спокійного життя.
    В цій курсовій роботі не будуть розглядатися проблеми і способи боротьби з піратством – ні, це тема іншої розмови, я
    розгляну лише питання що стосуються відносин у галузі права інтелектуальної власності з точки зору вітчизняного законодавства.
    1. ЗМІСТ І
    ПОНЯТТЯ
    ПРАВА ВЛАСНОСТІ
    У суспільстві з
    державно-правовою
    побудовою
    економічні відносини власності неминуче одержують юридичне закріплення.
    Це виражається як у системі правових норм, що регулюють
    зазначені
    відносини й утворюють інститут права власності, так і в закріпленні певної
    міри
    юридичної
    влади
    за
    конкретною особою, що є власником даної речі.
    У першому випадку говорять про право власності в об\'єктивному значенні, у другому - у суб\'єктивному змісті або про
    суб\'єктивне право власності.
    Щоб визначити право власності в об\'єктивному значенні, необхідно виявити специфічні ознаки, властиві суб\'єктивному праву власності.
    Виявлення зазначених ознак дозволить відбити їх у визначеннях права власності як
    об\'єктивному, так
    суб\'єктивному значенні.
    Зміст права власності складають приналежні власнику правомочності по володінню, користуванню і розпорядженню річчю.
    Зазначені правомочності, як і суб\'єктивне право власності в цілому, являють собою юридично
    забезпечені
    можливості поведінки власника, вони належать йому доти, поки він залишається власником.
    У тих випадках, коли власник не в змозі ці правомочності реально здійснити (наприклад, при арешті його майна за борги або коли майном незаконно володіє інша
    особа), він не позбавляється ні самих правомочностей, ні права власності в цілому.
    Щоб
    розкрити
    зміст
    права
    власності, необхідно дати
    визначення
    кожного з приналежних власнику правомочностей.
    Почнемо з володіння.
    ПРАВОМОЧНІСТЬ ВОЛОДІННЯ - це юридично забезпечена можливість господарчого панування власника над річчю.
    Мова при
    цьому
    йде
    про господарче панування
    над
    річчю, що
    зовсім
    не
    потребує, щоб власник знаходився з нею у безпосередньому
    контакті.
    Наприклад, їдучи в тривале відрядження, власник продовжує залишатися власником речей, що знаходяться в його квартирі.
    Володіння річчю може бути і незаконним.
    ЗАКОННИМ називається володіння, що спирається на якусь правову основу, тобто на юридичний титул
    володіння.
    Законне володіння часто іменують титульним.
    НЕЗАКОННЕ володіння на правову основу не спирається, а
    тому
    є безтитульним.
    Речі, за загальним правилом, знаходяться у володінні тих, хто має те або інше право на володіння ними.
    Зазначена обставина дозволяє при
    розгляді
    суперечок із приводу речі виходити з презумпції законності фактичного володіння.
    Іншими словами, той, у кого річ
    знаходиться, передбачається маючим право на володіння нею, поки не доведене зворотнє.
    Незаконні власники
    свою
    чергу підрозділяються на добросовісних і недобросовісних.
    Власник добросовісний, якщо він не знав і не повинний був знати про незаконність свого володіння.
    Власник недобросовісний, якщо він про це знав або повинний був знати.
    Відповідно до
    загальної
    презумпції сумлінності учасників
    цивільних прав і обов\'язків, варто виходити з припущення про добросовісність власника.
    Розподіл незаконних власників на добросовісних і
    недобросовісних має
    значення
    при
    розрахунках між підприємцем і власником по прибутках і витратах, коли власник поставить
    вимогу
    про
    витребування
    своєї речі за допомогою виндикаційного
    позову,
    також при вирішенні питання, чи може власник набути право власності по давнині володіння, чи ні.
    ПРАВОМОЧНІСТЬ КОРИСТУВАННЯ - це юридично забезпечена можливість
    використання корисних властивостей речі у процесі її особистого або
    виробничого
    споживання або у виробничих
    цілях.
    Так, швейну машину можна використовувати для пошиття одягу не тільки своїй сім\'ї, але і за за
    якусь плату комусь іще.
    Правомочність користування звичайно спирається на правомочність володіння.
    Але іноді можна користуватися річчю, і не володіючи
    нею.
    Наприклад, ательє по
    прокаті
    музичних інструментів здає їх напрокат із тим, що користування інструментом відбувається
    помешканні
    ательє, скажемо, у певні годинни і дні.
    ПРАВОМОЧНІСТЬ РОЗПОРЯДЖЕННЯ - це юридично забезпечена можливість визначити долю речі шляхом вчинення юридичних актів по
    відношенню до цієї речі.
    Не
    викликає
    сумнівів, що
    тих випадках, коли власник продає свою річ, здає її у найм, в заставу, передає у вигляді внеску
    в господарськ...

    Забрать файл

    Похожие материалы:


ПИШЕМ УНИКАЛЬНЫЕ РАБОТЫ
Заказывайте напрямую у исполнителя!


© 2006-2016 Все права защищены