Ленин В.И

    Дисциплина: История
    Тип работы: Доклад
    Тема: Ленин В.И

    Володимир Ілліч Ленін(Ульянов)
    Ленін Володимир Ілліч (справжнє
    прізвище: Ульянов; рос. Владимир Ильич Ленин (Ульянов) — революціонер, політичний діяч Російської імперії і Радянського Союзу, російськомовний публіцист, лідер російських більшовиків,
    філософ-матеріаліст.
    Один з організаторів збройного
    Жовтневого перевороту восени 1917 року, один з ініціаторів та організаторів Громадянської війни в Росії, яка за оцінками різних істориків забрала від 14 до 23 мільйонів життів,
    червоного терору, під час якого послідовники більшовизму масово мордували так званих «класових ворогів» та примусової заготівлі сільськогосподарських продуктів, так званої
    «продрозверстки» перший Голова Раднаркому — уряду РРФСР, один з головних творців
    тоталітарної держави СРСР, теоретик комунізму, один із засновників більшовицької партії Росії, лідер міжнародного комуністичного руху.
    У листопаді 1917 року Ленін очолив
    збройне захоплення влади — Жовтневий переворот, що призвів до приходу більшовиків (що пізніше називали себе комуністами) до влади. Уклав сепаратний мир із Німеччиною, організував
    успішне утримання влади більшовиками, незважаючи на опір внутрішніх сил та іноземну інтервенцію в 1918–1920 роках. У результаті громадянської війни спромігся певною мірою відновити
    імперію, що існувала до 1917 року.
    В. Ульянов очолював уряд РРСФР(1917–1922), а після приєднання союзних республік — СРСР
    (1923).
    Його модифікація традиційної доктрини
    марксизму, відповідно до специфічних російських умов, отримала назву марксизм-ленінізм і використовувалась для обгрунтування комуністичної ідеології.
    У радянській історіографії і
    комуністичній пропаганді іменувався «вождем світового пролетаріату» та «основоположником ленінізму», всіляко оспівувався та звеличувався; про колишній культ Леніна досі свідчать
    численні пам\'ятники на центральних площах міст і містечок на колишній території СРСР; його портрет був зображений на радянських грошових банкнотах.
    Походження
    Серед предків першого керівника
    Радянської Росії та Радянського Союзу є представники кількох народів і культурних традицій Російської імперії та інших країн. Серед його предків виділяють росіян, німців і шведів,
    євреїв, чувашів та калмиків.Тому не дивно, що Володимир Ульянов, називаючи себе
    росіянином (рос. русским), мало надавав значення національним особливостям у своєму житті, володів і користувався кількома мовами, робив переклади для власних потреб.
    Володимир Ілліч Ульянов (Ленін)
    народився 10 (22) квітня 1870 року в місті Симбірську (нині Ульяновськ), розташованому на березі великої річки Волги.
    Батько — Ульянов Ілля Миколайович (1831-86) — інспектор народної освіти; мати — Ульянова
    Марія Олександрівна, здала екстерном екзамени на право працювати вчителем початкових класів, але ніколи не працювала, займалась власною багатодітною сім\'єю.
    Сім\'я, в якій виховувався майбутній
    революціонер, в основному складалася з інтелігенції та була за родоводом різноманітною; виділяють у ній представників різних національних груп: росіян, калмиків, чувашів, євреїв, німців
    і шведів. Сам дід Леніна по батькові, Миколай Васильович Ульянов, чуваш за національністю, був кріпаком із Нижньогородської губернії, який переселився в Астрахань, де працював
    ремісником; він одружився із АнноюОлександрівною Смирновою, батько якої був
    калмиком.
    Володимир Ульянов у п\'ять років
    навчився читати, з дев\'яти років відвідував Симбірську гімназію, де виявився відмінником: переходив з класу в клас із нагородами. Не останнім чинником успішних випускних оцінок
    молодшого Ульянова було те, що директором гімназії був Федір Михайлович Керенський — персональний друг сім\'ї Іллі Миколайовича і батько майбутнього голови Тимчасового уряду Росії
    Олександра Федоровича Керенського.
    Після передчасної смерті голови сім\'ї
    Ульянових Ф. М. Керенський піклувався про майбутнє молодшого Улянова — відверто настояв на тому, щоб вчителі виставили Володі в випускному гімназичному атестаті найвищі оцінки та йому
    було видано «Золоту медаль», що об\'єктивно не зовсім відповідало реальним знанням та здібностям майбутнього «вождя Революції.Алеекзаменами.Також Ф. М. Керенський допоміг Володимиру Ульянову вступити до Казанського
    університету — написав позитивну персональну характеристику та власне поручився перед владою та керівництвом університету за лояльність Володі Ульянова, котрому після страти його
    старшого брата Олександра за участь у терористичному угрупуванні і плануванні вбивства царя ОлександраIII, вступ до університету було закрито як «політично
    неблагонадійному елементу». Запорука Керенського-старшого зіграла позитивну роль і для Володимира було зроблено виняток.
    1887 року вступив на юридичний
    факультет Казанського університету, але власне навчанням цікавився мало. У грудні цього ж року його виключено за участь у студентському страйку[14]. У 1887–1889 знайомився з творами
    К.Маркса, в 1888 брав участь у роботі нелегальних марксистських гуртків. У 1891, згідно з ним самим написанною автобіографією, склав екзамени екстерном за курс юридичного факультету
    Петербурзького університету.[15] Після отримання диплому, між роками 1892-93, записався як помічник присяжного повіреного Хардіна, у Самарі, та декілька разів виступав по дрібних
    процесах. Восени 1893 переїхав до Петербурга, де записався помічником присяжного повіреного адвоката Волкенштейна. У квітні-травні 1895 за дорученням петербурзьких марксистів виїздив до
    Швейцарії, де познайомився з Г. Плехановим, В. Засуліч, Аксельродом. Після повернення до Росії об\'єднав марксистські групи Петербурга в організацію під назвою «Союз боротьби за
    визволення робітничого класу». У 1895 заарештований, у 1897-99 перебував на засланні у с. Шушенське Єнісейської губернії.
    Після відбуття заслання виїхав за
    кордон, де заснував і співредагував російську соціал-демократичну газету «Іскра» (1900-03).
    Організатор другого з\'їзду РСДРП
    (1903). Позиція Леніна з питань побудови та організації діяльності партії призвела до розколу РСДРП на «більшовиків» і «меншовиків». Очоливши «більшовиків», Ленін вів безперервну
    фракційну боротьбу.
    У листопаді 1905, у період піднесення
    російської революції, повернувся у Росію. Під час революції відмовився від співробітництва з ліберальними політичними течіями, виступав за радикалізацію революційного руху та
    встановлення «диктатури пролетаріату». Після поразки революції у грудні 1907 знову емігрував за кордон. Узявши участь у революції 1905 року, був змушений виїхати з Російської імперії
    після її поразки і жив у Швейцарії до 1914.
    Вже перебуваючи у еміграції, 1909 року
    Ленін опублікував свою головну роботу «Матеріалізм і емпіріокритицизм». Робота була опублікована після того, як Ленін усвідомив, наскільки широку популярність отримали махізм і
    емпіріокритицизм. Під час Першої світової війни 1914-18 проголосив гасло поразки свого уряду у війні і перетворення війни з імперіалістичної у громадянську. Однак ці гасла йому не
    вдалося нав\'язати ні більшовикам, ні соціал-демократичним партіям Європи. Позиція Ленін...

    Забрать файл

    Похожие материалы:


ПИШЕМ УНИКАЛЬНЫЕ РАБОТЫ
Заказывайте напрямую у исполнителя!


© 2006-2016 Все права защищены