Особености налоговых ситем стран Бенилюкса Особливості податкових систем країн Бенілюкса (Бельгія, Нідерланди, Люксембург)

    Дисциплина: Экономика
    Тип работы: Контрольная
    Тема: Особености налоговых ситем стран Бенилюкса Особливості податкових систем країн Бенілюкса (Бельгія, Нідерланди, Люксембург)

    Міжрегіональна Академія управління персоналом
    Закарпатський інститут ім.Августина Волошина
    Факультет бізнесу та зовнішньо-економічної діяльності
    Кафедра економіки та управління бізнесом
    Габор Кристина Іванівна
    Контрольна робота
    на тему:
    Особливості податкових систем країн Бенілюкса
    (Бельгія, Нідерланди, Люксембург)
    З дисципліни: Податкові системи зарубіжних країн
    Шифр групи: 11-2000 (С6ОА) (2.0з)
    Спецальність: облік і аудит
    № залікової книжки: Фз-00437
    Буковська О.Д..
    ___________________
    Ужгород-2002
    Як відомо, Бенілюкс – це скорочена назва митно-економічного союзу Бельгії, Нідерландів і Люксембургу. Договір про союз підписаний в 1958 р., почав діяти в
    1960 р. Міце перебування керівних органів – м.Брюсель.
    Податкові системи окремих країн Бенілюкса мають багатовікову історію. У сучасних умовах економіка цих
    країн представляє собою практично єдиний господарський комплекс. У той же час податкова система кожної з держав має ряд специфічних властивостей. Як і в інших розвинених країнах,
    механізми оподаткування Бельгії, Нідерландів і Люксембурга мають комплексний характер і підлягають постійним змінам.
    Нідерланди
    Королівство Нідерландів
    Законодавство країни поділяє платників податків на дві категорії: резиденти та нерезиденти. Юридична
    особа рахується резидентом, якщо її управляючі постійно знаходяться в Нідерландах і її статут зареєстрований у цій країні.
    Платники-резиденти обкладаються податком на прибуток, включаючи прирости капіталу, незалежно від місця
    і джерел його формування. Платники-нерезиденти платять податок з доходу, отриманого в Нідерландах.
    До найбільш значних доходів відносяться прибуток, отриманий від:
    діяльності постійного представництва чи агентства;
    нерухомості;
    продажу акцій компаній, якщо нерезидент володів не менш ніж одною третиною цих цінних паперів;
    участі у підприємницькій діяльності в Нідерландах, але не в якості акціонера.
    Компанії-резиденти разом з одною чи більше дочірніми організаціями можуть утворювати фінансові об
    єднання для того, щоб виступати єдиним об
    єктом оподаткування.
    Зарубіжні інвестори при визначенні структури та виду інвестицій повинні приймати до уваги, що по законам Нідерландів розрізняють інвестиції через резидентські компанії, філії
    іноземних корпорацій чи товариств, а також:
    тільки компанії-резиденти підлягають обкладанню податком на капітал;
    хоча ставки податку на прибуток єдині для резидентів і нерезидентів, прибуток, що направляється компанією-резидентом на виплату дивідендів, підлягає оподаткуванню на дивіденди,
    тоді як прибуток, що перераховується відділеннями і товариствами. – не підлягає;
    звичайно не обкладається податком передача акцій нідерландською компанією, в той же час існує податок на прибуток, отриманий від продажу чи передачі активів відділень і
    товариств;
    нідерландські компанії мають право на пільги в результаті односторонніх правил, введених для уникнення подвійного оподаткування, в той час як відділення і товариства - не
    мають;
    нідерландські компанії мають, а відділення і товариства не мають права сплати податку на консолідований прибуток фінансової групи.
    Необхідно мати на увазі, що іноземні інвестори, крім того, керуються ще й податковими правилами, діючими в їх країнах.
    По законам Нідерландів оподаткування підлягає весь дохід незалежно від джерел його отримання. Річний прибуток визначається наростаючим підсумком (згідно правил бухгалтерського
    обліку). При цьому податкова звітність може і не бути ідентиною комерційній.
    Облік запасів і матеріалів на складі ведеться по первісній оцінці. Амортизаційні нарахувнаня здійснюються прямолінійно. Нематеріальні активи, що формуюються при придбанні
    підприємства, звичайно дозволено піддавати амортизації, а при купівлі акцій, як правило, не дозволено.
    Будь-який розподіл прибутку, в тому числі і податки, на собівартість на відноситься. Іноземні податки на прибуток можуть бути враховані тільки в тих випадках, якщо таки податки
    сплачені в повному обсязі без відповідних податкових кредитів.
    Існує ряд обмежень по віднесенню на собівартість винагород акціонерів, яким належать “значні” пакети акцій компанії і які при цьому є членами ради директорів. Крім того, 25 %
    визначених витрат, в яких присутній елемент особистого доходу (наприклад, витрати на продукти харчування, проведення конференцій, представницьких витрат), на собівартість не
    списуються.
    Сплату процентів відносять на затрати, за виключеням тих випадків, коли вони мають відношення до кредитів, використаних на придбання чи фінансування іноземних дочірніх
    підприємств, дивіденди яких звільнені від податків. Облік в затратах інфляції в теперішній час не допускається. Протягом років компаніям було дозволено виключати з оподатковуваного
    доходу до 4% вартості їх активів (це правило було відмінено в 1988 р.).
    Хоча згідно законодавства співвідношення між залученими і власними коштами компанії ніяк не регламентується, віднесення надмірно великих сум відсоткових платежів на собівартість
    може бути заперечено управлінням по державним доходам. Управління також вправі трактувати кредити, відсотки по яких не стягуються чи котрі боржник не здатний виплатити, як власні
    кошти компанії. Втрати можуть бути погашені за рахунок доходів минулих періодів до трьохрічної давності чи включені у витрати майбутніх періодів протягом восьми років. Втрати,
    понесені протягом перших шести років після створення компанії, можуть бути віднесені на собівартість протягом невизначеного періоду.
    При ліквідації акціонерного товариства чи його відділення воно повинно продати всі активи по ринковим цінам, а грошові кошти розподілити між акціонерами. Отриманий прибуток
    підлягає оподаткуванню по звичайним ставкам, а розподілений прибуток обкладаться податком на дивіденди.
    В операціяї акціонерного товариства із залежними компаніями державні органи мають право самостійно визначати його прибуток при умові, що ціни при таких угодах не були ринковими.
    Якщо при цьому прибуток був виведений із компанії, такий прибуток розглядається як приховані дивіденди і повинен обкладатися податком на дивіденди. Коли прибуток перераховується
    платнику податку, він може розглядатися як капіталовкладення і оподаткуванню не підлягає.
    Із перерахованих правил є ряд важливих винятків:
    суми, отримані від реалізації основних засобів, можуть бути направлені в спеціальний резерв, який повинен бути використаний на купівлю нових основних засобів протягом наступних
    чотирьох років. Резерв зменшує балансову вартість цих засобів, понижуючи тим самим щорічні амортизаційні відрахування;
    відрахування на благодійність можуть списуватися на собівартість в розмірі до 6 % від прибутку;
    інвестиційні кредити, у формі прискореної амортизації допускаються тільки для дрібних підприємців (до 1988 р. для деяких видів інвестицій були певні податкові кредити. Але ця
    система в теперішній час відмінена);
    звільнення від податку інвестиційного доходу при умові, що такий дохід отриманий не в результаті володіння товарними запасами (досить важлива ри...

    Забрать файл

    Похожие материалы:


ПИШЕМ УНИКАЛЬНЫЕ РАБОТЫ
Заказывайте напрямую у исполнителя!


© 2006-2016 Все права защищены